Визначення

Син­х­рон­не нав­чан­ня (син­х­рон­ний ре­жим нав­чан­ня) – це та­кий тип вза­є­мо­дії учас­ни­ків нав­чаль­но­го про­це­су, ко­ли всі ак­ти вза­є­мо­дії від­бу­ва­ють­ся без від­чут­них ча­со­вих зат­римок (син­фаз­но).

Асин­х­рон­не нав­чан­ня (асин­х­рон­ний ре­жим нав­чан­ня) – це та­кий тип вза­є­мо­дії учас­ни­ків нав­чаль­но­го про­це­су, ко­ли ок­ре­мі ак­ти вза­є­мо­дії від­бу­ва­ють­ся із зат­рим­кою у ча­сі (не­син­фаз­но).

Ло­каль­не нав­чан­ня (ло­каль­ний ре­жим нав­чан­ня) – це та­кий тип вза­є­мо­дії учас­ни­ків нав­чаль­но­го про­це­су, ко­ли всі во­ни зна­хо­дять­ся у без­по­се­ред­ній прос­то­ро­вій близь­кос­ті (нав­чаль­ний ко­лек­тив є прос­то­ро­во ло­ка­лі­зо­ва­ни­м).

Від­да­ле­не нав­чан­ня (від­да­ле­ний ре­жим нав­чан­ня) – це та­кий тип вза­є­мо­дії учас­ни­ків нав­чаль­но­го про­це­су, ко­ли при­найм­ні де­я­кі з них є прос­то­ро­во від­да­ле­ни­ми (нав­чаль­ний ко­лек­тив не є прос­то­ро­во ло­ка­лі­зо­ва­ни­м).

Проблеми, парадокси

З наведених вище визначень і наведених праворуч тез витікає важливий методологічний висновок: слід відрізняти, зокрема, віддалено-синхронне (у тезах праворуч воно називається дистантним) і віддалено-асинхронне (у тезах праворуч воно називається дистанційним) навчання. Між тим, існує негативна тенденція змішування названих понять і загального їх іменування дистанційним навчанням. Якщо для віддалено-синхронного (дистантного) навчання основною проблемою є забезпечення надійних і доступних телекомунікацій (переважно технічна проблема), то для віддалено-асинхронного навчання на перший план виходить проблема самих форм організації навчальної діяльності і методів навчання (проблема дидактична). Явний розбіг констатованих аспектів є підставою для рішучої відмови (як на науково-методологічному, так і на практико-методичному рівні) від спроб однотипного розгляду синхронного та асинхронного варіантів віддаленого навчання.

Слід враховувати також, що в ієрархії складових навчального процесу як системи засоби навчання займають найбільш залежну (підпорядковану) позицію. Інакше кажучи, засоби навчання добираються на підставі вже визначених цілей, принципів, завдань, змісту, організаційних форм і методів навчання. Між тим, часто внаслідок поверхнєвого та неуважного однотипного розгляду синхронного і асинхронного варіантів віддаленого навчання, існує негативна тенденція до надання засобам навчання невиправдано незалежної (такої, що підпорядковує) ролі у вищеназваній ієрархії. Типовим прикладом подібної помилки є попереднє вивчення технічних можливостей певної доступної телекомунікаційної системи (скажімо MOODLE) з наступним проектуванням організаційних форм і методів навчання на підставі названих технічних можливостей. Незважаючи на очевидну протиречивість таких спроб, вони є доволі поширеними у вітчизняному освітньому просторі.

сумісний методологічний семінар
СУЧАСНІ МОДЕЛІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ
педагогічні умови та методичні особливості їх реалізації

18 ве­рес­ня 2014 ро­ку від­був­ся ме­то­до­ло­гіч­ний се­мі­нар Су­час­ні мо­де­лі дис­тан­цій­ної ос­ві­ти: пе­да­го­гіч­ні умо­ви та ме­то­дич­ні особ­ли­вос­ті їх ре­а­лі­за­ції. У ро­бо­ті се­мі­на­ру взя­ли участь на­у­ко­во-пе­да­го­гіч­ні пра­ців­ни­ки ка­фед­ри ме­то­ди­ки про­фе­сій­но­го нав­чан­ня і но­віт­ніх тех­но­ло­гій ви­роб­ницт­ва Інс­ти­ту­ту піс­ля­дип­лом­ної ос­ві­ти ін­же­нер­но-пе­да­го­гіч­них пра­ців­ни­ків (м. До­нецьк) Уні­вер­си­те­ту ме­недж­мен­ту ос­ві­ти На­ці­о­наль­ної ака­де­мії пе­да­го­гіч­них на­ук Ук­ра­ї­ни та пе­да­го­гіч­ні пра­ців­ни­ки До­нець­ко­го елект­ро­ме­та­лур­гій­но­го тех­ні­ку­му.

Доповідає М. П. Загорний

Доповідає старший викладач кафедри методики професійного навчання і новітніх технологій виробництва Інституту післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників (м. Донецьк) Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України Загорний Максим Петрович (фото надав кандидат технічних наук, доцент Яценко Віктор Олександрович)

У ході семінару було обговорено такі питання:

  • класифікація моделей навчання за ступенем синфазності дій учасників навчального процесу (синхронне та асинхронне навчання, гібридні форми);
  • класифікація моделей навчання за ступенем просторової віддаленості учасників навчального процесу (локальне та віддалене навчання, гібридні форми);
  • дистанційна освіта як педагогічний процес, у якому домінують форми, методи і засоби асинхронної та віддаленої взаємодії учасників навчально-виховного процесу;
  • особливості науково-методичного та інформаційно-комунікаційного забезпечення форм освіти, у яких є присутніми віддалена та асинхронна складові.

Робочий момент семінару (фото надав кандидат технічних наук, доцент Яценко Віктор Олександрович)

Учасники семінару констатували особливу у сучасних умовах функціонування освіти актуальність очно-дистанційної та дистантної (віддалено-синхронної) форм організації навчально-виховного процесу. Загалом, прийнято рішення про продовження співпраці між навчальними закладами – організаторами заходу – в контексті обговорення шляхів вирішення спільних наукових та методичних проблем.

© Кафедра МПН і НТВ, ІПО ІПП УМО, Загорний М. П. 2014